Літопис волонтерського руху дитячої організації «Козацька родина»

  

 Наше  село знаходиться  далеко від території АТО, і дай,    боже,  ми не переживемо страхіття війни, як переживають міста  та села  Донеччини та Луганщини.  

 Одне -  сприймати  страшне явище   "ВІЙНА" дивлячись  фільми,  читаючи газети  чи романи, оглядаючи  сайти в Інтернеті,  а зовсім  інше - це побачити  на власні  очі  весь жах війни.  

Вересень 2014року

В один із вересневих теплих сонячних  вечорів  по селу  пролетів подих страшної війни  на сході України. В той вечір  через  село  рухався виснажений в боях  батальйон територіальної оборони "Прикарпаття". Батальйон пересувався  на шкільних автобусах та вантажних автомобілях з вибитими вікнами, кузова  посічені кулями та  осколками.  В автобусах  сиділи виснажені, чорні від «копоті», обпалені війною  люди. Серед них були і поранені. І ми  і вони  українці, але  вони були вже інші. То були українці , які пережили  жахливі дні війни. Їхні очі були спустошені, в них можна  прочитати тільки біль. Коли колона  машин зупинилась в центрі села,  всі олександрівці, хто були недалеко,  збіглись  до колони військових, і на деяку мить   заціпеніли від побаченого.  Хтось із жінок заголосив, а потім кинулись допомагати  воїнам, виносили їжу, купляли, або  брали в борг продукти харчування в сільських магазинах  і віддавили воїнам. Через декілька хвилин колона продовжила марш  додому. Але  в багатьох жителів  у душі  щось перевернулось.  Адже десь там, у зоні АТО,  знаходяться і  наші земляки, так само переживають  страхіття війни. Хто їм допоможе? 

У серпні – вересні в Маловисківському  районі проходила  акція «Лист пораненому». Наші учні охоче взяли в ній участь У госпіталь м. Дніпропетровська  ВЧ 4615 відправлено листи та вірші учнів 10 класу, малюнки – побажання від учнів початкових класів. Серед них особливо  вразив  лист учениці 10 класу  Гаразаде Рої. Це був лист  дівчини, в пам’яті якої закарбувались розповіді батьків про страшні події в Азербайджані.

   Доброго дня, шановний солдате!

Я навчаюсь у 10 класі Олександрівської загальноосвітньої школи  І – ІІІ ступенів Маловисківського району Кіровоградської області. Мене звати  Гаразаде Роя.

   Ти, напевно, зрозумів, що я не українка. Мої батьки змушені були переїхати з Азербайджану до України через війну, яка була в моїй країні. Тепер у мене дві Батьківщини. Я дуже люблю Азербайджан, хоча знаю про нього із розповідей рідних (в Україну я потрапила , коли мені було шість місяців від народження). Так само люблю Україну, бо тут живу, вчуся, маю друзів. Під мирним небом України народилися мої молодші сестрички Руслана і Лейла.

   І я,  і всі мої знайомі, і однокласники з великою повагою та вдячністю звертаємося до тебе, солдате, бо ти захищаєш Батьківщину, а отже – всіх нас. Те, що відбувається на Донбасі, дуже лякає, адже гинуть люди, а життя людське найцінніше. І ти, солдате, захищаєш людські життя. Пішовши на війну, ти вже проявив мужність і патріотизм. Знай, що з тобою, з усіма вами вся Україна, ми на вас сподіваємося, ми віримо в щасливе майбутнє нашої держави.

   Залишайся живим і здоровим, солдате! Нехай швидко заживають твої рани! Зичу від усієї душі здоров’я та миру, щоб ніколи і нікому не довелося шукати іншої Батьківщини через війну у власній.

Ти виконуєш почесну справу, хай тебе Бог оберігає.

Грудень 2014 року

Отримуючи  зі ЗМІ та Інтернету інформацію про погане постачання для воюючих в АТО, ми, учні, вчителі та працівники школи, вирішили допомогти землякам - учасникам  АТО.  Ми – це звичайна сільська школа, в якій навчаються 50 учнів. І ми не в змозі  придбати дорогі тепловізири. Але  іноді  тепле слово земляків  може допомогти більше,  ніж зброя.

  Напередодні  Дня святого Миколая  працівниками школи,  учнями  та їхніми батьками  зібрано  кошти, теплий одяг, продукти харчування, речі першої необхідності.  Відправлено  привітання, дитячі малюнки та  4 посилки (загальною вагою 53 кг) на адресу Кізіма Петра  у військову частину, що розташована у Донецькій області м. Волноваха.

 Напередодні  Нового року вирішили привітати  й інших земляків. Для збору матеріальної допомоги землякам, які воюють в АТО, учні школи звернулись до односельців. При активній участі жителів села були зібрані кошти  та  продукти харчування для Снопкова Сергія, Шостака Олександра та Компанійця Євгенія. 

Разом із Новорічними та Різдвяними привітаннями направлено 6 посилок у м. Балаклею Харківської області, смт Черкаське Дніпропетровської області та смт Партизани Херсонської області, у військові частини, де служать наші земляки.

Учні школи з учителем музичного мистецтва Лойтрою А.Л. та директором  сільського будинку культури Поповою Л.О. провели благодійну акцію (Новорічні привітання для жителів села та працівників виробничих підрозділів територіальної громади). Вирішили за зібрані кошти допомогти придбати теплий одяг  учаснику АТО Шульзі Сергію, який  проходить військову службу в місті Луганську.

Учні школи привітали з Новорічними святами Нікітіна Олександра, який отримав поранення в АТО.

Січень 2015року

 
Випала щаслива нагода зустрітися із Сергієм Шульгою, який перебував у батьків у відпустці, та передати кошти для придбання зимового одягу.

Хвилюючою була зустріч у школі з  колишнім випускником Снопковим Сергієм. Сергій Васильович подякував дітям за листи та малюнки, за теплі слова і побажання,  які зігрівають душу та підтримують його та його товаришів під час бойових дій. Там, у далекому краю, у хвилини перепочинку вони не раз перечитують    дитячі рядки.

 На зустрічі була вручена грошова допомога для придбання теплого військового одягу, яка зібрана учнями,  їхніми  батьками, працівниками школи та жителями села.

Лютий 2015 року.  Головним  завданням військовослужбовця  Шостака Олександра Миколайовича  є постачання боєприпасів у військові частини, що розташовані у зоні АТО. Про це він розповів учням під час зустрічі, коли перебував у селі в короткочасній відпустці. Діти побажали Олександру швидшого повернення додому, залишатися живим та здоровим. Передали зібрані кошти для ремонтних робіт автомобіля.

Зустріч з бійцями 128 піхотної бригади

25 лютого 2015 р. учні школи зустрілись з бійцями 128 піхотної бригади

Дорога  завжди , що в минулому, що і сьогодні – це велика транспортна артерія  нашої країни. Час впливає на  перевезення по дорозі .  Якщо два роки  тому  авто перевозили сільськогосподарську техніку, обладнанням, то тепер   нею  все  частіше рухається  військова техніка.   На схід –  справна, а на захід – та,  що потребує ремонту.

25 лютого,  зранку і жителі села побачили  недалеко від школи на шосе військову вантажівку, яку ремонтували  5 бійців 128 піхотної  бригади,  яка дислокується  в зоні бойових дій.  Війна дійсно згуртовує наш народ, звідкіля б ми не були  -  чи з Прикарпаття, чи з Кривбасу.

Що потрібно  людям , які  майже рік переживають незгоди та будні війни та ще й перебувають  в дорозі довгий час - гарячого обіду та людського тепла.   Дізнавшись від бійців , що ремонтувати  авто  їм прийдеться ще не одну  годину, ми вирішили  пригостити  їх смачним обідом. На зустріч з бійцями збіглись всі учні школи, адже перед ними були люди з тої  страшної війна на сході  України.

Смачний  обід  сподобався  воїнам.  За обідом  поспілкувались про війну, про  домівку (самі вони родом із міста Мукачеве, що на  Закарпатті),  про сучасне складне життя. Учні на прощання подарували  гостям  свої малюнки,  працівники кухні -  гарячі  смачні пиріжки та  тістечка.

А на згадку залишилося фото.

Після закінчення навчальних занять у школі діти побігли до військових машин, щоб ближче поспілкуватися з бійцями. Які вони були задоволені, коли приміряли каски та бронежилети, куштували  солдатський  «сухпайок»!

 19 грудня 2015року

Традиційними стали привітання воїнів АТО до дня Святого Миколая та із Новорічними святами.  Завдяки тісній співпраці із волонтерською групою Павла Кучеренка та Грєвцева Володимира учні школи мають можливість передавати  побажання, листи, малюнки захисникам.

Діти із захопленням виготовляли обереги, та з надією що вони стануть захистом та принесуть удачу воїнам.

Особливо піднявся  волонтерський дух у дітей, коли отримали прапор, на якому воїни написали слова подяки і побажань: 

«Уважаемые школьники! Большое спасибо за рисунки, письма и пожелания! Желаем вам  мирного неба, здоровья, успехов в учебе. Спасибо, что вы нас поддерживаете! 34 батальйон. Медицина», «Привіт з батальйона «Айдар» від Дімона Малахатька, Слюсара Миколи, Володимира «Коваля» Желєзняка. Вы наше будущее.  16.12.2015».

Зустріч із учасником АТО Безручком Василем Васильовичем  в  Олександрівській ЗШ І-ІІІ ступенів була цікавою, і мала момент несподіваний та приємний.

Хто з воїнів воює зброєю, а хто і словом піднімає моральний  дух наших воїнів.  Отець  Василь  за  зверненням Української православної церкви Київського патріархату  проходив службу  в  АТО військовим капеланом  в Житомирській 95-й окремій  аеромобільній бригаді. Він розповів учням  про ситуацію , яка склалась в місці дислокації військової частини , про постійні  провокаційні бойові дії з боку противника  під час 

перемир’я. Розповів про допомогу волонтерів військовим. І особливо про  моральну  підтримку  школярами  наших воїнів, про їх листи та малюнки, що присилаються  у військові частини.  

 Василь  Васильович  вручив   школярам подяку  від  командира військової частини 95-ої окремої аеромобільної бригади Житомира О.Г. Гутя «За проявлену громадянську позицію, небайдужість до спільної справи, за моральну та матеріальну підтримку».

І діти, і учителі були приємно вражені, із захопленням слухали розповідь священика, отримали гарні настанови: шанувати рідних людей, мир на своїй землі, учитись, щоб стати корисним  у майбутньому своїй державі.

За пропозицією  активного волонтера, учня 9 класу нашої школи Онойка Влада, діти взяли участь у Всеукраїнській програмі збору та утилізації пластикових кришок, яку  ініціювала         громадська організація «Воїни світла», та передали їх волонтеру Грєвцеву В.   Отримали  подяку від волонтерів  за активну громадянську позицію.

17 грудня 2016 рік.

Напередодні Новорічних свят волонтери  групи Павла Кучеренка повідомили, що організовують чергову поїздку в зону АТО.

Учні школи, їхні батьки та трудовий колектив провели акцію «Небайдужі серця». Закупили теплий одяг та продукти харчування. Передали  воїнам листи - вітання   до дня Святого Миколая та із Новорічними святами. Справжні майстрині шкільної їдальні напекли смачних пиріжків.

Юні патріоти з цікавістю відслідковували шлях проходження допомоги воїнам-захисникам. Розвиток сучасних соціальних мереж в Інтернеті дає цю можливість.

Із захопленням учні читали  рядки листа  Павла Кучеренка, розміщеного  в соцмережах під час  поїздки в зону АТО з гуманітарним вантажем: «…все, що ми з Вами зібрали для наших Героїв, все було доставлено за адресами, всі залишилися задоволені і передають всім, хто допомагав у зборі вантажу привіт і низький уклін за те, що ми з Вами пам'ятаємо і допомагаємо! Дуже хочеться подякувати всім тим небайдужих людей, які брали активну участь у зборі всього необхідного, але зараз жахливий настрій! Ми просимо нас вибачити і завтра ми відзначимо кожного хто допомагав! Спасибі Вам, добрі люди.»

Приємно те, що наша ініціатива не залишилася поза увагою волонтерського руху України. Як Новорічний подарунок, до нас завітали представники волонтерської групи Павла Кучеренка та вручили подяку за нашу допомогу воїнам АТО, які стоять на варті цілісності й незалежності держави. Нам, учителям, також приємно, що серед представників волонтерського руху, є наш минулорічний випускник, активний волонтер школи Онойко Влад. Він і тепер не полишає свою громадянську патріотичну позицію.

15 лютого 2017 рік.      

У даний час у зоні АТО ніхто з наших односельців не воює. Але, як кажуть, чужої біди не буває. Дізнавшись із засобів масової інформації та соціальних мереж про те, що жителі Авдіївки потерпіли від ворожих обстрілів,  провели черговий етап акції «Небайдужі серця». Зібрали теплий одяг. На зібрані кошти закупили дитячі теплі речі: рукавички, шкарпетки, колготи. Піднявся патріотичний дух школярів, коли дізнались, що вони дістануться дітям одного з дитячих будинків Донеччини.

На прохання волонтера Грєвцева В.  діти школи допомогли у прийнятті гуманітарної допомоги з інших населених пунктів району та завантаження  її у волонтерський автомобіль.